Ви знаходитесь тут: Головна > Жан-Полm Сартр > Філософія атеїстичного екзистенціалізму Жана-Поля Сартра

Філософія атеїстичного екзистенціалізму Жана-Поля Сартра

Літературні та філософські роботи Сартра, починаючи з роману «Нудота» (1938), пронизані ідеями екзистенціалізму. Само філософський напрямок виникло на початку XX століття. В його основі було поняття «екзистенція» – весь набір пристрастей, які наповнюють внутрішній світ людини, її існування. Щоб цю «екзистенцію» в собі відчути, людині необхідно випробувати «прикордонну ситуацію» між життям і смертю. Так вважали філософи даного спрямування.

Однак багато критики течії стверджують, що в чистому вигляді екзистенціалізм ніколи не існував. По суті – він суперечить собі самому. Адже «екзистенція» притаманна кожному суб’єкту, а, отже, за своєю природою неповторна. Окремо взятий індивід не схожий на іншого. Цей конфлікт із самим собою Сартр і намагався подолати все своє творче життя. Його примирительная позиція була чітко окреслена у доповіді «Екзистенціалізм – це гуманізм». Тут французький мислитель спробував узагальнити головні постулати своїх предтеч по філософського напряму.

Гуманність екзистенціалізму за Сартром, насамперед, полягає в тому, що це вчення не розглядає людину як об’єкт, отже, не ставить його в один ряд з неживими предметами. На переконання Сартра, людина не піддається визначенню з тієї простої причини, що спочатку нічого собою не представляє. Людиною ж він стає, проходячи життєву дистанцію і набиваючи гулі на тернистому шляху. При цьому «творить себе сам» за допомогою таких інструментів, як бажання і воля. Це Сартр називав суб’єктивністю, завдяки якій, людина і підноситься над рештою природою. Французький мислитель був атеїстом, тому гасло «Людина – цар природи» анітрохи йому не чужий.

Свою сутність людина розумна набуває тільки в процесі життя, а тому і несе повну відповідальність за «безцільно прожиті роки».

Дуже яскраво і образно цю ідею Сартр доносить нам як письменник. Тільки на відміну від філософських робіт, в його літературних творах досвідченими полігонами є мораль і політика. Уже в «нудота» письменник прагне переконливо довести, що світ не наповнений змістом, а наше «Я» просто безцільно. Лише через акт свідомості і вибору, «Я» здатне надати світу значення і цінність.

Цікаві також новели в збірнику Сартра «Стіна» (1939), в яких письменник показав різні обмеження екзистенціальної свободи людини. Стіна – це смертельний вирок, який позбавляє героїв новели права на свободу, перетворює їх на «мертві речі». Герой новели «Кімната» П’єр навіть і не намагається що-небудь робити. У нього лише одне бажання – відгородитися, замкнутися від світу міщан в прямокутній напівтемряві своєї кімнати. У новелі «Інтимність» свобода не в силах прорвати порочне коло плотських утіх. Відчуження відбувається на рівні ліжку, де від любові до ненависті один крок. Свободу жінки тут повністю обмежує «сильний» чоловік.

Вихідні постулати світогляду Сартра не дали йому можливості вийти за рамки позитивізму та суб’єктивності. Навіть у своїй пізньої філософській роботі «Критика діалектичного розуму» філософу не вдалося примирити, що не виходить за межі природничих наук, «позитивістський розум» з єдино гідним «розумом діалектичним», який здатний не тільки розуміти, але і передбачати.

Що стосується моралі, то тут французький мислитель також не зміг подолати свій індивідуалізм. Звеличуючи свободу людини, Сартр так і не дав чіткої відповіді на питання: що ж з цією свободою робити?

Залишити коментар