Ви знаходитесь тут: Головна > ТВОРИ > МІЙ ТАТО: ТВІР

МІЙ ТАТО: ТВІР

Цей дивовижний випадок стався з моїм татом під час війни в Афганістані. Він залишився живий, завдяки зміям, до яких зі шкільної пори відчував симпатію і якесь нез’ясовне тяжіння.

У шкільному «живому» куточку кого тільки не було: і хом’ячки, і білі миші, і морська свинка, і канарки з папужками, але мій тато не відходив від маленького акваріума з двома нешкідливими вужами. На недільних прогулянках в зоопарку, він теж мало цікавився іншими тваринами, проводячи час у тераріумі.

Останній дзвоник. Провал вступних іспитів на біофак і ось мій тато – солдат. Потрапивши в Афганістан, він став вивчати повадки і життя місцевих видів плазунів. Завжди припасений шматочок хліба, або трохи молока, поступово привчили змій до його візитам. У вільний час тато годинами, до самого відбою, просиджував у своїх улюбленців і з жалем повертався в казарму.

Беручи участь у всіх бойових операціях, тато завжди залишався неушкодженим. Повідомлення про термінову передислокацію застало всіх зненацька. Мій тато, наспіх прихопивши у кухаря сухий окраєць хліба, помчав попрощатися зі своїми повзаючими друзями. Він тихо посвистів і змії оточили його. Папа покришив хліб і, сумно постоявши трохи, зібрався йти. Раптом одна кобра, найдовша і велика, стала швидко обвивати його тіло, просуваючись вгору. Вона завмерла навпроти татового обличчя, і при його найменшій спробі поворухнутися, грізно шипіла й страхітливо надувала розкритий капюшон.

Папа досі не знає, скільки часу він простояв каменем у цій пустелі. Коли змії поповзла, він повернувся в свою частину, але всі його товариші були вирізані душманами.

Після закінчення служби, мій тато повернувся додому, посивілим двадцятирічним хлопцем. Але, головне, він залишився живий і тому завжди з вдячним теплом згадує своїх плазує, холоднокровних рятівників.

Залишити коментар