Ви знаходитесь тут: Головна > ЛІТЕРАТУРА > Романтична лірика

Романтична лірика


Романтична лірика головним чином стосується загадок і таємниць людини і світу, а також дуже тонко описує зовнішні прикмети природи. Романтичні вірші приходять на зміну філософської повісті, а лірична драма – міщанської. Почуття і переживання людини викликають інтерес авторів у прозі та драматургії.

Романтики вважали, що для повного розкриття таланту художника, треба відійти від розважливості і сухих правил. Вони прагнуть урізноманітнити художні засоби для створення нових образів у вираженні почуттів.

Інтерес до свого національного минулого і культурі. а також інтерес у пізнанні мистецтва інших народів особливо проявляються в епоху романтизму. В цей час з’являється історичний роман, формується теорія наукового перекладу і поняття світової літератури. Особливо романтиків цікавив Схід. (Байрон «Гяур», Гюго «Східне»)

Найвидатніші представники романтизму – Дж. Байрон, Дж. Кітс, О. Пушкін, Е. Гофман, Ф. Купер, А. Міцкевич, Ш. Петефі, М. Гоголь, Ж. Сад, В. Гюго, Г. Гейне, Е. по, М. Лермонтов.

Романтизму і його представники формують ряд течій, шкіл і гуртків. Так, в Англії У. Уорсворд, Р. Сауті і С.-Т. Колридж, живучи в Озерному краї, створюють «озерну школу». Її творам характерна мрійливість, любов до звичайної людини і відчуття природи, які суперечать раціоналістичного догматизму. Відгомін «озерної школи» можна розглянути у творчості українських романтиків Харківської школи.

У німецькому місті Гейдельберзі об’єднуються поети-романтики, бажаючі вивчити історичне та культурне минуле Німеччини завдяки систематизації фольклору. Яскраві представники даного об’єднання – Л. Арнім і К. Бретано (піснярі), а також брати Грімм (казкарі) – стали основоположниками міфологічної школи в літературі. Творчість гейдельберзьких романтиків відрізняє заперечення всього буржуазного при прийнятті історичного минулого та ідей релігійного зречення. Їх естетика також вплинула в першій половині ХIХ століття на українських письменників, зокрема на тих же представників Харківської школи.

Романтизм початку ХIХ століття – це новий щабель розвитку європейської літератури. Романтики наділили літературу багатими образами, майстернями зображення внутрішнього світу героїв, пробуджували думку, змогли побачити суперечливість життєвих явищ.

Залишити коментар