Ви знаходитесь тут: Головна > ТВОРИ > Самий незабутній і щасливий день :)

Самий незабутній і щасливий день :)


Дощовий жовтень не віщував нічого доброго. Осінні канікули починалися сумно і нецікаво. Але одного разу ввечері, напередодні вихідних, всіх обдзвонив староста класу і призначив на ранок зустріч на шкільному подвір’ї.
Новина нас дуже обрадувала. Виявляється, за активну участь нашого класу в конкурсі самодіяльності нас нагородили екскурсією по Пушкінським місцях. Всі розбіглися по домівках збиратися в дорогу. У шкільному буфеті оперативно видали сухий пайок. До обіду ми вже виїжджали за місто на блискучому чистотою автобусі, голосно співаючи веселі, похідні пісні.
Заночували ми на якийсь туристичній базі в наметах, в теплих спальних місцях. Рано вранці знову були в дорозі. Коли осіннє сонце підійшло до зеніту, ми під’їхали до симпатичного кемпінгу, вивантажилися, залишили речі в думках і вирушили на екскурсію.
Потрібно бути самим Пушкіним, щоб описати непередавану красу осіннього лісу: «Похмура пора, очей чарівність …». Чарівність і подив змусило всіх відкрити роти, і, практично, не кліпати віями. Ми увійшли прямо-таки в казковий ліс. Так і здавалося, що зараз нас зустрінуть пушкінські герої: кіт учений, русалка в гілках могутнього дуба, ступа з бабою Ягою, сірий вовк з Іваном Царевичем і навіть злий Кощій.
Крони дерев в променях призахідного сонця грали різнобарвним листям на вітрі, немов відкриті скрині з дорогоцінними каменями. Смарагдові розсипи чергувалися з рубіновими відблисками і золотими переливами. Сам ліс був кришталево прозорим, в ажурі райдужної павутини. А під ногами розкинувся шикарний, витканий з сотень тисяч підсохлих, облетілих листя, шурхотить килим. Звук наших кроків наповнював щемливу тишу фантастичними шерехами.
Лісова дорога вивела нас до садиби Троєкурово, де Пушкін усамітнювався в моменти душевних хвилювань, і створював свої геніальні, безсмертні вірші та поеми. У кожній з кімнат ніби присутній дух поета. Серце голосно стукає в скронях, а потім, немов обриваючись з невидимою нитки, каменем летить у прірву. Зіткнення з прекрасним змушує задуматися про сенс життя, про добро і зло, про світле майбутнє.
Відвідавши Батьківщину великого поета, у нас начебто стала чистішою совість, добрішими душа, щирі пориви, людяніше серце. Це був найщасливіший день року, що минає. Пушкінська осінь назавжди залишиться в нашій пам’яті і в наших серцях.

Залишити коментар