Ви знаходитесь тут: Головна > ТВОРИ > ТВІР НА ТЕМУ: БАБУСЯ. МОЯ БАБУСЯ

ТВІР НА ТЕМУ: БАБУСЯ. МОЯ БАБУСЯ

Мої літні канікули завжди починаються у бабусі в селі. Після насиченого навчального року, останнього дзвоника та важкого розставання зі шкільними друзями, хочеться трохи тиші, спокою і роздумів про сенс життя. Чим я і займаюся, лежачи на, благоухающем літніми травами, сіннику.

Наполегливе бекання відриває мене від філософствування, і я стрімголов скочуюсь вниз. Знову бабусина коза Зорька втекла від пастуха, щоб поласувати свіжоскошеної травою. Я беру її за поводок і тягну за ворота. Угледівши бабусю з лозиною в руках, Зорька підстрибом скаче на луг до пасущемуся стаду.

Бабуся, голосячи, що коза не дала дитині поспати, наливає кружку, ще теплого, парного молока і разом з хрусткою окрайцем свіжоспеченого хліба простягає мені. Її сухенька рука, з розпухлими суглобами і шорсткою долонею гладить мене по розпатлана вихор. Я мружився, немов кошеня, вбираючи цю нехитру ніжність одночасно із задоволенням від ситного і смачного сніданку.

Зараз я втечу гуляти до річки з місцевими хлопцями, а бабуся напече пирогів з полуницею і ватрушек з сиром, і буде чекати нас, голодних і втомлених від активних ігор і купання, сидячи на ганку з в’язанням в руках. Потім ми разом пообідаємо, приберемо двір, поллємо город. Бабуся подоїть свою навіжену Зорьку, і я знову вип’ю корисного, козячого молока. Ми з бабусею міцно обіймемося, і будемо довго стояти біля хвіртки, проводжаючи, призахідне за горизонт, сонечко.

Я притиснуся до теплого, бабусиним боці і буду радіти, що у мене попереду ще ціле літо.

Залишити коментар