Ви знаходитесь тут: Головна > ЛІТЕРАТУРА > Твір на тему: Мотив істинної віри в романі «Джейн Ейр»

Твір на тему: Мотив істинної віри в романі «Джейн Ейр»

Джейн Ейр – приклад практично ідеальної жінки, здатної вверятись своїм почуттям, слідувати покликом серця, дотримуючись при цьому принципів моральності і високої моралі. Ця героїня – людина віри, надійна опора, на яку можна з упевненістю покластися.

З самого дитинства Джейн доводилося несолодко: жорстока, норовлива тітка всіляко намагалася образити дівчинку, принизити її, вказавши їй її злиденне становище. Думаю, вже тут, на самому початку, проявляється мотив віри, а саме віри в себе. Джейн не ламається, подібно тендітної тростинки на вітрі, а з надією на щастя в майбутньому рухається вперед. У школі, серед маси сірості і непоказності, вона відчуває себе як вдома, незважаючи на неприємних виховательок і вихованок. Пропрацювавши два роки вчителькою в цьому закладі, Джейн дає оголошення в газету. Ступити на поріг багатого маєтку Торнфілд, дівчині знову ж допомагає істинна віра в себе і свої можливості. Повністю віддаючись цьому почуттю, вона знаходить у собі сили покинути душила її протягом усього дитинства життя і зробити крок назустріч відкривається перспективам.

Любов, яка наздогнала Джейн у маєтку Торнфілд – ще один доказ істинної віри дівчини. На цей раз вона довіряється не тільки собі, а й своєму коханому – Едварду Рочестеру, і, як виявилося, даремно. Перед вівтарем Джейн дізнається всю правду про нареченого і робить вибір виїхати: неважливо куди, аби виїхати. У цьому епізоді спрацьовує відданість Ейр моральності, оскільки супроводжувати Едвадра в подальшому житті в якості коханки вона вважає негідним пристойною дами. Перемагає віра Джейн в себе, в свою правоту, і вона, після довгих поневірянь і пошуку шляху, виявляється у порога священика Сент-Джона. В принципі, ця людина дуже близький героїні, але вона не відчуває до нього того чарівного почуття, яке буває лише один раз в житті і не вирішується на зв’язок з ним. На мій погляд, в цьому епізоді мотив віри проявляється найбільш яскраво, а саме віри в любов, єдину, ніжну, неповторну. Джейн Ейр не наважується зраджувати своїм переконанням, незважаючи на досить привабливу зовнішність Сент-Джона і погоджується прослідувати за ним в якості вірної подруги чи сестри, що не прийнятне для священнослужителя. Ввірена своїм почуттям, вона вирушає до Едварда і застає його в жахливому стані: позбавленим зору і кисті. Тут Джейн знаходить надію, віру на відновлення коханого, тому й залишається з ним в якості спочатку ніжною подруги, а потім і дружини. І віра дівчата приносить свої плоди: зір починає повертатися до Едварда. Молоді люди щасливі, як і буває зазвичай у фіналах добрих романів.

Мотив віри відіграв важливу роль у всьому романі: він керував діями головної героїні, допомагаючи приймати їй єдино правильні рішення. Головним чином, він направив дівчину на вірний шлях, йдучи яким вона знайшла надійного, коханої людини. Як я вже говорила, в романі два мотиви істинної віри: віра в себе і віра в близьку людину. Обидва мотиви утворюють взаємозв’язок, що став ключовим у романі.

Залишити коментар