Ви знаходитесь тут: Головна > ТВОРИ > ТВІР НА ТЕМУ: ПОДОРОЖ :)

ТВІР НА ТЕМУ: ПОДОРОЖ :)


Подорожувати рідними просторами завжди цікаво і пізнавально. Коли ні світ ні зоря виходиш з дому з рюкзаком за плечима, відразу уявляєш себе великим першовідкривачем чогось незвіданого.

Одного разу, ми всім класом відправилися в похід по рідному краю в наші останні, травневі вихідні. Ще тільки починало світати, а ми вже крокували вздовж заміського шосе. Усе було для нас у новинку: і тиха дорога, що тікає звивистій стрічкою у далекий горизонт, і квітучий, колишеться морською хвилею, луг, усіяний дикорослими розсипами маків і волошок; і, зеленіючий вдалині, ліс, до якого ми згорнули, обійшовши хлібне поле.

Весняний ліс, пронизаний гострими променями сонця, зустрів нас пташиними трелями і дробовим перестуком дятлів. Після невеликого привалу, ми знову рушили в дорогу і незабаром вийшли до лісового озера, густо порослого по периметру замшевими свічками очерету, в якому місцями підкидає невеликі щучкі. У центрі озера пірнали пестрогрудие, дикі качки, смішно перекряківаясь і трясучи підійнятими хвостиками.

До обіду ми вийшли з лісу і дісталися до сільськогосподарської, молочної ферми, де для нас не тільки провели екскурсію, а й пригостили смачним, парним молоком. З гарним настроєм ми обігнули велике село і, в супроводі дружного собачого гавкоту, рушили до живописних пагорбах розлогого пасовища. Стада корів, овець і бекаючих козочек з задоволенням жували соковиту траву, косячись на нас своїми вологими, оксамитовими очима.

До вечора ми знову вийшли на трасу, щоб повернутися в рідне місто, яке заклично блимав нам, запалюються під темніючим небом, вогнями, немов маяками для заблукалих подорожніх.

Залишити коментар