Ви знаходитесь тут: Головна > ТВОРИ > ТВІР ПРО ЮНІСТЬ

ТВІР ПРО ЮНІСТЬ

Щасливе дитинство триває не так вже й довго, але, як правило, запам’ятовується на все життя. Безтурботно пролітає шкільна пора, насичена новими знаннями та відкриттями.

Юність настає якось непомітно, йдучи з дитячих снів. Ось тільки вчора ти носився по шкільних коридорах, пустуючи і смикаючи дівчаток за кіски, а сьогодні ти прокинувся вже іншою людиною, подорослішим і трішки помудрівші. Пустощі змінилося стриманістю, нестримний сміх – загадковою усмішкою, показне хвастощі – скромністю, а дитяча зухвалість – юнацьким романтизмом.

Ти раптом починаєш абсолютно по-новому відчувати навколишній світ: чути спів птахів, вдихати пахощі квітів, милуватися спопеляючим вогнем заходу, захоплюватися ніжністю висхідного сонця, трепетно стосуватися тонкою шкірою долоні шовковистою трави, задивлятися на красу природи і більш гостро відчувати близькість дорогих людей.

Юність наповнює життя якимись новими відчуттями і прагненнями. Пори року теж розкриваються абсолютно нової палітрою фарб с, незвіданою досі, захопленістю і проникливістю. Весна ятрить душу щемливої ніжністю, пробуджуючи першу любов. Літо розбурхує сонячною спекою, якось по-особливому обпалюючи серце. Золота осінь тихим листопадом лягає на оксамитовий загар плечей і кружляє голову пахощами стиглих садів. Перший сніг обволікає пухнастою шаллю і кличе до затишного багаття на засніженій галявині.

Тільки в юності душевні почуття оголеними проводами реагують на дотик великих таїнств Віри, Надії і Любові.

Залишити коментар