Ви знаходитесь тут: Головна > ТВОРИ > Твір : ” Війна “

Твір : ” Війна “


Мирне, що дихає спокоєм, небо трохи зажевріла рожевим світанком, і горизонт убрався в блакитно-бірюзові тони. У міських парках чувся веселий, безтурботний сміх вчорашніх випускників, що прощаються з дитинством перед вступом у доросле життя. Спляче місто ніжився в передчутті спокійного, вихідного дня.

Звідки не візьмись, раптом налетів вітер, і зграя величезних, чорних птахів стала наповзати на ранкове небо. Вона страхітливо гула, поглинаючи ніжний світанок. Враз все навколо застигло в тривожному передчутті чогось жахливого і непоправного. Це були німецькі літаки з фашистської свастикою на розгонистих крилах.

Війна. Для мільйонів мирних людей настали страшні часи горя, випробувань і втрат. Під незмінний марш «Прощання слов’янки» йшли нескінченні, армійські ешелони на фронти, що наближаються все ближче і ближче до столиці. Україна і Білорусія, наполовину викрадені в концтабори, спливали кров’ю під ворожим чоботом.

Безмежне мужність і свята віра цілого народу з останніх сил рятували країну від захоплення і поневолення. Невтішні матері, вдови та осиротілі діти, зчепивши зуби, втрачаючи від голоду свідомість, добами стояли біля верстатів, відправляючи на фронт техніку і боєприпаси. Селяни під шквалом ворожого вогню орали землю, сіяли і прибирали хліб, щоб нагодувати захисників Вітчизни. Юнаки та дівчата тисячами добровольців йшли на підмогу воюючим батькам і дідам.

Чотири довгих роки Великої Вітчизняної Війни залишилися в нашій пам’яті вічним вогнем обелісків слави і могилами невідомих солдатів, розкиданими від Карпат до Далекого Сходу. Низький уклін героїчному подвигу народу, відстояв потом і кров’ю чесне ім’я і свободу улюбленої Батьківщини для прийдешніх поколінь.

Залишити коментар