Ви знаходитесь тут: Головна > Вірші > Як я провів літо

Як я провів літо

  Літні канікули були чудовими, їх я провела у бабусі в селі! За цей час тут багато сталося цікавого. Щоранку я зі своєю сестрою Анею бігала на річку Єнісей для того, щоб вмитися чистою і прохолодною водою. Так, звичайно не кожен день можна почути тихе дзюрчання води, легкий шелест листя, шепіт вітру, а також дивний спів птахів. Ось ти і залишаєшся наодинці з природою, яка неначе тебе обворажівать своєю красою. Тоді забуваєш про всі проблеми, справах, тобі вже не хочеться кудись поспішати, твоє бажання лише залишитися тут назавжди. Ну, як же не радіти цьому житті і тому, що нас оточує. Цікаво спостерігати за рибками, які, боячись нас розпливаються по сторонам. Але ось сідає сонце, підходить вечір, нам пора додому. Тут вже не треба веселощів, треба допомагати. Проходить година, друга і земля вже вкрита чорним полотном, на якому розкидані яскраві зірки. А десь вдалині ледь чутно стрекотіння світлячка. І все кругом завмерло, настала ніч. Лежачи на даху і милуючись зоряним небом, згадувала про рідну домівку, та й багато ще, яких думок проскакувало в моїй голові, так я і засинала. Вранці рано я з бабусею ходила доїти корів, тепер я зрозуміла, що це не просто. Так можна нескінченно перераховувати дні, проведені в селі. Ну а найголовніше і щаслива подія минуле влітку – це народження мого сродної братика – Кирила. Після того як його виписали з лікарні я з радістю почала з ним водитися. Мені було зовсім не складно, навіть навпаки, мені сподобалося міняти йому пелюшки, купати його, а також співати колискові перед сном. На очах у мене він подорослішав на цілий місяць, а вже якщо я приїду на наступний рік, то зовсім його не впізнаю. Я так сильно до всіх прив’язалася за цей час, що зовсім не хотіла їхати. Ось і пролетіли непомітно канікули, пора готуватися до школи. Я дуже сподіваюся, що на наступний рік приїду сюди знову.

Залишити коментар